#ЛАМПА с Александром Тарасенко

0 2 697

11 грудня гостем Студії політичного маркетингу #ГОДНЫЙСОМ став народний депутат І скликання, людина, яка була у основ формування нашої країни, член Вищої ради Народних зборів України Олександр Тарасенко.
Із цього випуску проекту #ЛАМПА ви дізнаєтеся про державотворення, про перспективи України, про те, якою бачить її пан Олександр у майбутньому, та кого із сучасних політиків поважає.

– Вітаю Вас, шановні глядачі! В ефірі в студії політичного маркетингу проект «Лампа», і у нас черговий гість – Олександр Григорович Тарасенко. Це екс-депутат Верховної Ради, я скажу більше – це депутат І скликання, один із тих людей, котрі закладали підвалини української державності. Тому з ким як не з ним ми сьогодні можемо поговорити про майбутнє України і, звичайно, дещо звернути увагу на те, на яких саме підвалинах люди, які стояли у витоків української державності ХХ століття, намагалися будувати нашу Україну. Мої вітання, Олександре Григоровичу.

– Добрий вечір.

– Ну, що ж, давайте поговоримо з Вами про те, що було в тих буремних 90-х, як будувалася Україна і чим саме переймалися Ваші колеги – депутати Верховної Ради.

– Ну, це дійсно були такі буремні роки, тому що  ми стояли на зламі епох – був розвал Радянського Союзу. Внутрішня криза там була глибинна, вона мала під собою коріння, і пішов процес утворення незалежних держав на базі бувших союзних республік. Хоча Україна, навіть будучи в складі Радянського Союзу членом Організації Об’єднаних Націй і однією із її засновників, такої незалежності, безумовно, не мала, тому що була централізована влада. Всяке було в історії епохи Радянського Союзу: були жорстокі періоди, які заслуговували і заслуговують на засудження. Це період сталінізму… Це була геніальна людина як організатор, але це був злий геній, якого намагаються навіть зараз возвеличувати, особливо в Росії. Таки він заслуговує, безумовно, на засудження. Були такі епохи розвитку, особливо після смерті Сталіна прийшов до влади Хрущов, хоча й називали, що це відлига, але б я не сказав, тому що він далеко не відійшов від Сталіна. Наприклад, я був учасником новочеркаських подій, коли була забастовка трудівників, було крупне підприємство, 42 тисячі працюючих – Новочеркаський електробудівний завод. І от піднялись ціни на м’ясо-молочні продукти, одночасно підняли розцінки на оплату праці. Ну, де праця була нормована – токарі, інші професії, на конвеєрі, треба було за ту ж саму кількість часу, за годину, виробити набагато більше продукції, виконати робіт і тому подібне. І в зв’язку з цим відбулась дуже велика забастовка. Вона тяглась протягом великого часу – цілий тиждень. І, в кінці-кінців, Микита Хрущов дав команду, якщо не розходяться з миром протестуючі, то відкрити вогонь. І там загинуло багатенько людей, по деяких дослідженнях, до кількох сотень, поранених було багато.

Олександр Тарасенко Лампа ГОДНЫЙ.СОМ

– Вони застосовували вогнепальну зброю?

– Вогнепальна зброя була, були тоді ще внутрішні війська, дивізія із Тбілісі була викликана для подавлення цієї демонстрації і стріляли на ураження. Тому, називати це хрущовською відлигою… Я зовсім іншої думки. А коли за волюнтаризм і перекоси у керівництві державою Микиту Хрущова звільнили, наступила брежнєвська епоха. Можна сказати, що там багато було позитивного, як і негативи залишалися. Тому що була командно-адміністративна система управління економікою, народним господарством, але соціальні стандарти теж були на досить стабільному рівні, і така була система і економічна, і політична.
Був такий моральний кодекс будівника комунізму, і там всі буквально пункти в цей кодекс були закачані із Біблії. Ну, високі моральні якості…

– Не сотвори собі кумира… Окрім Комуністичної партії.

– Але друга частина правління Брєжневим, коли він вже хворів, і ми отримали епоху застою. Ну, а тоді вже епоха ППП – «пятилетка пышных похорон», йшли, як кажуть, в інші світи, а тим часом, економіка падала, соціальні стандарти падали, і таким чином приїхали до розвалу. Хоча Горбачов намагався зберегти Радянський Союз, було так зване ГКЧП, і в результаті ми всі знаємо тепер – це новітня історія на базі бувшого Союзу. Спочатку Прибалтика відійшла, потім всі стали незалежними державами і нам довелось створювати всі атрибути державності.

– Ким Ви були на момент отримання Україною незалежності?

– Я був депутатом І скликання. До речі, це було перше скликання, яке обиралось на демократичній основі. Наприклад, на моєму окрузі було чотири кандидати, десь були такі округи, що і п’ять, шість і більше було кандидатів у депутати, тому люди обирали. Безумовно, було з кого вибирати. Це не були безальтернативні вибори, був вибір справжній, тому в цей парламент – першого скликання незалежної України (вона ще була у складі Союзу), коли вибори відбувались, були практично одні професіонали, які глибоко знали економіку, як управляти економікою. На базі уже незалежної України, яка мала надзвичайно великий потенціал і людський, і економічний, і науковий, та ще маючи такі найкращі у світі ґрунти для аграрного сектору, можна було за кілька років збудувати одну з найсильніших держав світу. Вже цього не трапилось.

Олександр Тарасенко Лампа ГОДНЫЙ.СОМ

– Ви можете з висоти своїх років сказати, чому? Я розумію, причин може бути занадто багато… Можливо, основні.

– Я не думаю, що причин багато. Причина в тому, що коли вже закінчилась тенденція Парламенту І скликання Верховної Ради, це 94-й рік, пішла так звана ринкова економіка, і замість того, щоб будувати цивілізований капіталізм, так називається фактична економіка, капіталістична, почали будувати дикий капіталізм, захват власності за безцінок. І замість того, щоб розвивати економіку, пішли на розвал. До влади приходили і президенти нові, починаючи з Леоніда Макаровича Кравчука, потім Кучма Леонід Данилович і т.д. На сьогодні, на жаль, ніхто не ощасливив Україну таким патріотичним підходом не на словах, а на ділі, не було жодного Вашингтона, як прийнято говорити історично, не було жодного Маршала, Ріхарда Екарда не появилось, і тоді ми маємо на сьогодні такий результат.

– Якщо ми будемо порівнювати всіх президентів, про кого Ви б сказали, що дійсно людина мала шанс, але його не використала? За кого найбільший біль?

– Ну, що Леонід Макарович не був готовий на цю посаду, це точно, тому що він – чистий ідеолог, і економіки він не знав. І це не світило бути таким президентом – батьком нації. Таким Президентом міг стати Леонід Данилович Кучма – все для цього було. По-перше, він вийшов із військово-промислового комплексу, він був, хоч і прийнято говорити, червоним директором, мав навики управління, знання відповідні, але цим він не скористався, на жаль. Був такий випадок, коли до нього заходили, коли він ще був прем’єр-міністром, та й на сесії Верховної Ради: «Ви мені скажіть, що будувати, і я буду те будувати». Ну, раз пішли вже на ринкову економіку, треба ж вибудовувати механізми, щоб повністю цей потенціал, який ми мали в руках, використати ефективно. На жаль, спочатку була декретоманія, дуже багато радників таких, потім укази Президента, коли він вже став Президентом, (радники готували всіх президентів, у тому числі було багато порадників і за кордоном). Я не думаю, що в той час радники були зацікавлені в сильній Україні. Україна повинна була стати такою експериментальною державою, на якій – полігон для всіляких випробувань, і ці випробування закінчились тим, що ми маємо на сьогодні: абсолютне падіння економіки, розвал військово-промислового комплексу, перш за все, промисловості, як такої, і абсолютно неправильне відношення до аграрного сектору, абсолютно неправильне.

– Ви аграрій за першою освітою?

– Безумовно. Я працював, починаючи від головного агронома – керівником господарства. Потім керував трьома районами. Все це потребувало зовсім інших підходів, наприклад, бувший колгоспом, радгоспом. Ну, радгоспи, зрозуміло, що треба було перетворити у колективні господарства, а потім на основі цього розпаювати землю і майно, то треба було на базі бувших колгоспів не руйнувати їх, а надати можливість і на законодавчому полі утворити кооперативи, де власники земельних і майнових паїв були б повноцінними партнерами у виробництві. Вони б обирали собі керівництво, обирали б контролюючий якийсь орган, типу ревізійної комісії, і йшли б по тому шляху – по шляху розвитку на основі майнових прав, а раз майнові права є, то це і контроль. Коли вся земля була практично передана в одні руки – або бувшим керівникам, або нові поприходили, дали їм повну свободу, пішла руйнація. Зруйнували тваринництво, вирізавши, здавши на м’ясокомбінати велику рогату худобу, свинарство, птицю, вівчарство і т.п. Зараз в кожній області України залишились лічені ферми, де виробляються будь-які види тваринницької продукції. Зараз це у приватному секторі – тримають дома корівчину, тримають кілька свиней, чи одне, чи двоє для себе і на ринок, ну, птахофабрики. На цьому ж далеко «не заїдеш», тому що пішов перекос в аграрному секторі. Засівається земля, причому порушені сівозміни, використовується хімія, і при підкормці землі, і при підкормці рослин, при боротьбі із бур’янами, з хворобами, із шкідниками; органічного виробництва, як такого, у нас немає. І домінуюче зараз виробництво – це генномодифіковане насіння, що є надзвичайно шкідливим. Дітородна частина суспільства від цього надзвичайно страждає, тому що генномодифікована продукція і те, що неорганічне, з застосуванням хімії надзвичайно шкодить на дітородні функції.

– Я хотів би повернутися до часів депутатства. Мені відомо, що Ви були заступником голови комісії з питань оборони та безпеки. Вірно?

– Так.

Олександр Тарасенко Лампа ГОДНЫЙ.СОМ

– На сьогодні, якщо відслідковувати мережу Інтернет, відслідковувати ЗМІ, деякі діючі політики беруть на озброєння риторику про те, що ми даремно відмовились від ядерної зброї. Дехто навіть говорить про те, що «давайте будемо її відновлювати», я так розумію, не зовсім усвідомлюючи. Але фактично на початку 90-х, за президентства Кравчука, відбулась ця подія – відмова України від ядерного потенціалу, одного з найбільших потенціалів на території Європи, а, можливо, і всього світу. Кілька слів про цю подію і Ваша оцінка.

– Безумовно, це одне із найболючіших питань, яке, на мій погляд, неправильно вирішене в середині 90-х років. Справа в тому, що ядерна зброя теж ділилась на стратегічну і на тактичну. Стратегічна ядерна зброя – це надзвичайно великий комплекс, який має дуже великі перестраховки в питанні безпеки. Ну, наприклад, одну ядерну боєголовку… Обслуговувались вони в Арзамасі, в Росії, там був конкретний фактор систем безпеки, і коли підходив час робити ядерній боєголовці профілактику, вона знімалась з бойового чергування, відправлялась у відповідний спосіб у Арзамас, і там конкретний куратор цієї боєголовки робив профілактику. Україна цього здійснити не могла. А стосовно тактичної ядерної зброї – її можна було легко залишити. І відома мудрість така, що у світі рахуються з багатим і сильним, а ми, про що я говорив раніше, економіку звели нанівець і позбавились ядерного потенціалу.

– Тобто, ми стали бідні і немічні?

– Бідні, немічні і, безумовно, слабкі. Справа в тому, що в той час ми отримали дуже велике угрупування по чисельності – понад мільйон людей, які були в погонах. Це, перш за все, Збройні Сили України. Тут було три військових округи – Київський, Західний і Одеський – дуже могутні. А потім почалася дуже велика міграція військовослужбовців, які служили в різних кінцях бувшого Союзу, захотіли вони повернутись на Україну, ті, хто з України, а були такі, що і від нас. Цьому треба було давати толк, це величезна маса людей – понад мільйон. Ну, безумовно, і було озброєння надзвичайно потужне. У нас була і високоточна зброя, яку називають летальною, інші засоби ураження противника воєнного, і, на жаль, авіація була, в тому числі протиповітряна оборона була на надзвичайно високому рівні. На жаль, ні Кучма, ні його послідовники не займались цим питанням безпосередньо, тому що, ще раз повторюю, що рахуються в світі з сильним, бо, як кажуть, на погане деревце всі кози скачуть. У такому стані опинились і ми. І сильна Україна не потрібна ні Росії, тим паче, що в нас потенціал є і залишається, і його можна швидко відновити.

– Що Ви маєте на увазі?

– Перш за все, чого ми повинні просити у США чи може в інших держав високоточну зброю, летальну? Ми її можемо у себе виробляти. Є конструктори, конструкторські бюро поки що є. На жаль, вчені, конструктори, у зв’язку з тим, що тут і не платиться відповідний рівень заробітної плати за досягнення, за винаходи і т.п., їдуть у кращі світи і там заробляють великі гроші.

Олександр Тарасенко Лампа ГОДНЫЙ.СОМ

– Велика кількість виїхала до Росії?

– І до Росії, і в Сполучені Штати, і в інші країни – що ж тут правду таїть.

– Ну, от є така думка в ЗМІ, і це від нашого першого Президента Кравчука, про те, що ми не мали можливості утримувати таку зброю. Ми не мали можливості утримувати пароплавство. Давайте про це поговоримо.

– Ну, є правда і, як кажуть, істина. Я вже сказав, що стратегічного призначення ядерній боєголовці ми не могли дати толк. Це дуже велика небезпека. А з точки зору тактичної, то це безумовно. Ми б могли її утримувати і навіть виробляти, якщо це треба було, тому що Україна добуває уранову руду, збагачення уранової руди у нас на Україні, а довести до тих кондицій радіоактивні елементи – уран, стронцій та інші елементи, які використовуються для виготовлення ядерних боєголовок, то це можна було довести, тому що у нас такі можливості були, хоча і затратна ця справа. Але ми не мали б проблем.

– Все-таки ж Ваша точка зору? Скажіть, будь ласка, ми відмовились? Це через те, що не розрахувалися, чи це дійсно якийсь розрахунок був конкретний?

– Якби не позиція Кравчука, що ніхто на нас нападати не буде, буде порядок, тим паче, що мир, спокій, що виявились держави-гаранти в особі США, тієї ж Росії, Англії… Але ж бачите, що трапилось. Ці гарантії на сьогодні практично не існують.

– Тому що ніхто не рахується із слабким і немічним?

– Так, ми повторюємось, але це істина.

– Це істина. В мене тоді запитання. Про минуле поговорили, давайте поговоримо про сьогодення і, можливо, про майбутнє нашої держави, Ви, з висоти своїх років, свого досвіду, яким бачите майбутнє України? Якою Ви би хотіли бачити цю державу, і що потрібно для цього зробити?

– Ну, перш за все, мабуть, треба оцінити ситуацію реальну, в якій ми опинились на сьогодні.

– Давайте спробуємо це зробити.

– Перш за все, Україну довело політичне керівництво за всі роки незалежності до того стану, що сьогодні. Хто оперує – 90 %, хто – 70 % населення, яке знаходиться на межі зубожіння. Населення не терпить.

– Як мінімум, пенсіонери. Переважна більшість на межі.

– Жодної реформи такої, яка б мала ефективність. Тобто від реформ потрібні реальні покращення… Ну, де вони? Це псевдореформи, причому в якому напрямі не взяти – це все псевдореформи, нереальні.

– Наприклад, реформи про охоронні системи, поліція?

– Ну, що тут сказати? Крім знищення тієї системи, яка була… Давайте повернемось до історії. В незалежній Україні, в першій половині 90-х років, коли рекет процвітав, коли господарювали бандити, авторитети і т.п., був такий міністр Кравченко покійний. Ним і тою системою, яка була на той час, він знищив практично бандитизм в Україні, привів до відповідності і т.п. Було там багато і недоліків у тій міліції, але з точки зору того, що є на сьогодні у правоохоронній системі, починаючи з Генеральної прокуратури, тої ж поліції. Наприклад, антикорупційні органи утворили аж три, судова система… Що ми маємо на сьогодні? Я пам’ятаю ті часи, коли кожна справа може розглядатись, чи то кримінальна, чи то цивільна, в кількох інстанціях. Перша інстанція приймає таку ухвалу, друга інстанція – на 180° іншу. І кінцева теж або одну, або іншу. Про що це говорить? Що за хабарі приймалися такі ухвали. Елементарні порушення, цинічні порушення за хабарі, я повторююсь. От і назріла ситуація, що треба реформу робити реальну судової системи. Але вона повинна бути такою реформою, щоб суддівська гілка влади, як це закладено в нині діючій Конституції України, була абсолютно незалежною. Є на сьогодні цей вибір незалежності? Немає. Бо той, хто ставить, хто призначає (як би там не називались ці відбори, комісії, а все рівно ситуація така), той може давати і вказівки, яке рішення приймати і т.п. Як би нам не клялися у тому, що «не вмішуємося туди», ми (народ – прим.авт.) цього не спостерігаємо.

– Які ще реформи?

– Ось, дивіться, повний колапс у Генеральній прокуратурі. Генеральна прокуратура мала право до реформи проводити і слідство, і нагляд, і звинувачення від держави. Сьогодні ще немає кому вести слідство, бо не створений відповідний орган, і прокуратура не має право вже. Не можна ж таке рішення приймати. Не може правова система бути без державного нагляду, без державного, образно кажучи, ока. Тоді треба прийняти у законі кілька статей про перехідний період. Це робиться елементарно. Все залишається за Генеральною прокуратурою, поки новий орган, Центральне бюро розслідування, не установиться, там не наберуться відповідні фахівці, які це можуть робити. Тому за це треба нести відповідальність. І от, Ви мені задали питання, яке бачення майбутнього України, що треба робити? Ну, перш за все, така система влади має глибоке коріння. Це, в першу чергу, питання безвідповідальності і питання безкарності. Я зараз один із лідерів Народних зборів України, куди я прийшов за покликанням серця, тому що побачив, що треба, пора вже щось робити – треба спасати Україну. Спасати від чого? Від того, що абсолютно неправильний курс розвитку держави визначений. Візьмемо Європу за зразок, на яку ми постійно рівняємось і куди щиро народ хоче (це показала і революція гідності, і ситуація, тому що Європа – це цивілізована частина світу). Хоча, і там є свої, як кажуть, мінуси, заковики, але, дай Бог, щоб у нас були тільки такі, як кажуть, негативи. Вся Європа практично живе по правилах соціал-демократії. Що це означає? Які б там не приходили до влади партії і течії політичні, все рівно там тримається курс соціал-демократії. Це значить високий рівень реальної демократії в суспільстві і високий рівень соціальних стандартів. Або гарантій, як Ви говорите. Що це означає? Якщо така сама людина, як і в нас, масових професій: чи водій, чи слюсар, чи посудомийка, чи прибиральники і т.п., отримують заробітну плату на рівні 3 тисячі євро, чи в національній валюті, в вимірі до євро, чи до долара, якої вистачає на гармонійне життя сім’ї. Це значить, що заплатити комунальні послуги, заплатити за навчання; на одяг, медицину; автомобіль купити раз у 3-4 роки новий, а той замінити; на спорт, на туризм, на відпочинок, на рибалку – вистачає оцих коштів. Такий рівень не випадково встановлений. Ми знаємо історично, які були соціальні потрясіння, революції і т.д., гинули маси людей, і от, коли були протистояння двох систем – капіталістичної і соціалістичної, боячись соціальних потрясінь, їх уряди, політичні партії знали, що треба зробити. Треба забезпечити соціальний рівень населення, щоб це гарантувало спокій у суспільстві. Але там є зрілі нації. Зрілі громадянські нації.

Олександр Тарасенко Лампа ГОДНЫЙ.СОМ

– Так, наприклад, Скандинавію візьмемо.

– В будь-якій країні, якщо там котрийсь уряд у конкретній державі європейській робить перекоси, які понижують соціальний рівень, життєві стандарти, суспільство не дає цього робити у вигляді страйків чи державних, чи галузевих і т.д. І уряди, як кажуть, повзком назад вирівнюються до того рівня, який був, тобто, суспільство зріле. На жаль, у нас усе робилось, щоб оце суспільство було, як кажуть, безхребетне. Тому завдання кращих політиків, зрілих політиків, реальних патріотів, а не на словах – допомогти суспільству перебудуватись. Це значить, що треба забезпечити народовладдя. Неправильна у нас виборча система – треба міняти. Я не кажу, що відкриті партійні списки чи в чистому вигляді мажоритарна система, навіть самовисування, але щоб люди на окрузі, починаючи від сільської ради, районної, міської, обласної і Верховної Ради, безумовно, обирали конкретну людину, яких би вона політичних поглядів не була. Крім того, депутати всіх рівнів – це по Конституції треба зробити. Щоб вони були підконтрольні. Депутат будь-якого рівня повинен систематично за період каденції звітувати перед виборцями про свою діяльність, виконання своїх повноважень депутата, і крім того, в Конституції це повинно бути передбачено. От є такі люди депутати Верховної Ради, яких в обличчя не знають навіть у більшості округів, про які там звіти можна говорити? А відвідини які у Верховній Раді? Ну, от я кілька разів був, виходжу на балкон, перераховую, скільки там депутатів є реально в залі – там їх менше 200.

– То Ви маєте вільний доступ до Верховної Ради?

– Колись було прийнято таке рішення, що народний депутат, як і Президент, – це пожиттєво, тільки якогось конкретного скликання. Без повноважень, але народні депутати – будь-які скликання можуть зайти у Верховну Раду і поцікавитися роботою чи там навіть пропозиції внести у відповідний спосіб. Це не значить, що являється правом законодавчої ініціативи.

– Зрозуміло.

– Ну, і відповідним чином повпливати, порадити і т.п. – це можливо. І робиться це. От для прийняття законопроекту в І читанні, чи вже прийняття як закону, Ви знаєте, що треба 226 голосів, не менше. 90 %, по моєму підрахунку, і Ваші колеги, представники мас-медіа, телевізійні компанії, радіомовлення, газет акредитованих, вони ж бачать це все. І бачить суспільство, що в незаконний спосіб приймаються закони.

– Хто несе за це персональну відповідальність? Чи є вона взагалі?

– Я думаю, що неприємно буде чути Голові Верховної Ради панові Парубію, але, перш за все, він несе відповідальність. І ті, хто сидить поруч нього – перший заступник і заступник, бачать, що реально в залі немає голосів для забезпечення, фізично немає. То ж вживайте заходів! Але ж ви не робіть так, що доки не програють на піаніно – це надзвичайно тяжкий злочин… Бачачи, що там немає людей, чекати, доки не програють на піаніно, і тоді говорити, що це – перемога в Україні, а не рішення.

– Скажіть, будь ласка, в І скликанні були такі випадки?

– В І скликанні були такі випадки, що голосував за сусіда. Але це було як виняток. Дзвонить колега і каже: «Я тут недалеко, я доручаю проголосувати за мене».

– Ви за когось голосували?

– Було кілька разів. Але це на прохання, а не так, як це робиться. В деяких парламентах світу, навіть у США, є така можливість – голосувати за когось, не тільки за себе, по офіційному дорученню. Таке допускається. Ну, людина фізично не може, з відповідної причини, але доручає проголосувати, причому говорить, як проголосувати: чи «за», чи «проти». Не так, як схочеться іншим. Таке рішення законне.

– Або як лідер фракції скаже.

– Ну, це неприпустимо. Якщо лідер – лідер безпомилковий? Тут, не дивлячись на політичну приналежність… А якщо твоя совість говорить про те, що не можна такий закон приймати? Тут вже і партійна дисципліна, якщо вже чисто лобістські закони приймають, то тоді моя совість, і я підзвітний виборцям своїм, тоді я буду голосувати так, як і мені виборці наказують і як мені моя совість велить.

– Ми з Вами згадали про Народні збори України. Мені відомо, що Ви -один з керівників цього громадського об’єднання, громадської ініціативи, тому що це не політична партія.

– Це громадська організація.

– Скажіть, будь ласка, серед всього політичного бомонду, всіх сучасних політиків, кого б Ви виокремили як людину, котра для Вас є авторитетом на даний момент? Чи є такі в Народних зборах?

– Ви знаєте, пане Сергію, я довго не йшов у політику, проміжок часу надзвичайно великий через те, що бачив цю ситуацію – до чого доводить політична «еліта» держави, бо еліта – це воістину еліта, та, що являється, безумовно, квінтесенцією суспільства. Хоча, громадська організація, громадська робота – це трохи інше… Є відповідний закон про громадське об’єднання, і окремо є закон про політичні партії. Але є такі типу любительських громадських організацій, такий напрямок, наприклад, земляцтво, є любителі чи пиво, чи раки, як казав Павло Зібров: «Я утворив партію любителів кіно». Тому я довго спостерігав і знаю, як кажуть, дуже багато політиків в обличчя і з близької відстані. Прийшов такий рубіж, що, якщо не спасти зараз Україну, то тоді може бути вже і запізно. Справа в тому, що є така наука, як демографія. Вона надзвичайно печальна зараз. Рівень депопуляції, рівень народжуваності значно менший від рівня смертності, катастрофічно скорочується населення. Прийнято говорити, що нас зараз десь 40 млн, а фактично ця цифра, наші фахівці з питань демографії визначають, вривається як 27-26 млн. І це близько до істини.

Олександр Тарасенко Лампа ГОДНЫЙ.СОМ

– Тому і перепис, напевно, не роблять?

– Якраз через те і не робиться перепис, тому що ця цифра реальна, вона буде вироком, одним із вироків для політичного керівництва.

– Я думаю. Для всієї так званої «еліти».

– Раніше, навіть у крупних селах, які не є райцентрами, були дільничні лікарні. Зараз – ця реформа, яку запроваджують, запропонована пані Супрун, великим фахівцем з питань охорони здоров’я… То навіть Європа попереджує, що, якщо не схаменетесь і не зупините оці причини, не усунете оці причини, вони призведуть до великої міграції. Питання продовжуваності життя… Це дуже великий комплекс. По-перше, це екологія, харчування, медичне обслуговування, забезпечення роботою, культурний розвиток – от це все треба зробити. І от громадська організація Народні збори України зі своїм лідером Миколою Маломужем розробили ту Стратегію розбудови нашої держави. Я називав, що, перш за все, забезпечити народовладдя і контроль над владою, розвиток економіки у всіх напрямках, соціальний рівень, соціальні гарантії і абсолютно реальну боротьба з корупцією, як з величезним злом. Просто, доки воно буде, доти будуть отакі діячі: і політичні, і державні, і які завгодно. Говорити одне, а робити зовсім в інший спосіб, формувати бюджет начебто такий, що він буде йти на розвиток. От і нинішня ситуація, сьогоднішня ситуація: Верховна Рада затвердила бюджет на наступний рік. Все обговорювали за один день. Т за який один день, в такий швидкий проміжок часу можна прийняти бюджет?! В інших державах світу за кожну копійку парламентарі дають або не дають згоду – чи вона правильно там прописана, чи ні. Тут усе, як кажуть, гамузом – «договорняк» як був, так і є між політичними силами і політиками окремими. Перекос у заробітних платах: одні по мільйону в місяць отримують, інші – 200 тис., а одним – 1 400 грн або навіть 3 200 – мінімальний рівень заробітної плати. Ну хто це приймає? То хай же спробує прожити на такий рівень оплати. А пенсіонери?

Тому далі така ситуація не має права на існування. У нас комплексний підхід до перебудови держави, я називав перше – зміна Конституції, народовладдя, контроль над всіма гілками влади і гармонійний розвиток. Це значить, ми повинні виробляти все у себе в державі: українські кораблі, судоверхи наймогутніші у світі в свій час були, українські трактори, комбайни, автомобілі, технологічні лінії по переробці сільськогосподарської продукції, не продавати сировину, тому що додана вартість формується. Чим більше переробки, тим більше робочих місць і тим напрацьовуються ж і податки, і оплата, і все інше.

Олександр Тарасенко Лампа ГОДНЫЙ.СОМ

– І розвиток соціальної сфери?

– І соціальної сфери. Все воно, як запущений механізм, який не можна зупинити. Технологічні лінії по переробці того ж сміття… У нас же катастрофа екологічна назріває сьогодні. Скоро питної води ми не знайдемо. Приклад із Львовом… А таких прикладів тисячі у нас по Україні. Тому цьому треба покласти край! Я думаю, що вся нинішня верхівка влади або не усвідомлює оцю загрозу, яка стоїть над суспільством і державою, або просто абсолютно безвідповідальна, тому що своїми діями вона підштовхує суспільство до непоправних дій. Наприклад, до нас часто звертаються: «Та ми підем, ми зметем» і т.д. Ми зупиняємо таких людей. Бо якщо робити повну реконструкцію системи, то треба це робити в конституційний, цивілізований спосіб. Це якщо є протест, то він повинен бути мирний, за це потрібно нести відповідальність тим, хто організовує і є лідерами. Ми вже надивились і на кровопролиття, і на все на світі, тому це неприпустимо. Я думаю, якщо влада не схаменеться і не буде прислухатися до громадських організацій, до політичних організацій, до всіляких громадських рухів, значить тупик. Треба у цивілізований спосіб, передбачено Конституцією навіть, Президенту йти у відставку добровільно, не чекаючи, поки він визве суспільство до бунту, а, не дай Бог, непоправного… Так краще у цивілізований спосіб, раз ви бачите… Ви ж дивіться, до чого ви призвели, аналізуйте, самоаналіз повинен бути. Тоді це велика відповідальність, благородність, моральна чистота, і діти ж є, онуки. Оцінку дадуть все рівно.

– Історія, зрештою. Чи історію пишуть переможці?

– На історії треба вчитись, правильні висновки треба робити.

– Тому Ви вважаєте, що Микола Маломуж здатний привести нашу державу до розквіту? Чому запитую? Тому що Ви говорите про політичну площину, а Народні збори не є політичною партією. І, наскільки мені відомо, Ви були одним із ініціаторів нещодавно на зборах, на Форумі Народних зборів по висуненню Миколи Маломужа кандидатом у Президенти. Про це ЗМІ не говорять, ми розуміємо, з яких причин. Ваш коментар.

– Справа в тому, що навіть найвидатніша людина одна на всі 100 % нічого не зробить, що задумано, що в програмах хороших і т.д. Для цього треба ціла команда, дивізія, батальйон, армія практично. Тому гуртуємо навколо себе чистих морально фахівців у своїй справі, людей, які колись будуть міністрами, керівниками міст, районів, областей і т.п. Що стосується пана Маломужа, то ми вважаємо, що він сьогодні один із тих, хто може бути лідером нації. Нинішнє виборче законодавство передбачає, що тільки політичні партії можуть висувати кандидата. У змінах до Конституції є такі пропозиції, щоб і громадські організації мали право приймати участь у виборах, не кишенькові, не містечкові, а які мають ознаку бути всеукраїнськими. Це значить бути у двох третинах областей і не менше, щоб була структуризація їх. Наша, наприклад, організація така на сьогодні. І от такі громадські організації, в конституційний спосіб теж треба забезпечити, щоб мали право приймати участь у виборчій кампанії, і не тільки у виборчих комісіях, а й висувати і реально готувати кадри. Абсолютно готових на сьогодні немає і ми, наприклад, активно все будемо робити, щоб допомагати Маломужу дозрівати, дозрівати і дозрівати. Але, я думаю, він на сьогодні один з найбільш готових бути лідером не тільки групи чи громадської організації, а й лідером держави.

– Лідером потужної держави.

– Так. Абсолютно.

Олександр Тарасенко Лампа ГОДНЫЙ.СОМ

– Стратегічні партнери. Ви вбачаєте в комусь стратегічних партнерів? В якихось політичних силах, можливо, рухах? Ви з такою теплотою говорите про соціал-демократію, про соціалізм… Можливо в цьому напрямку є перспектива і, взагалі, перспектива лівого руху?

– Це моя особиста думка, для мене взірцем є соціал-демократичні течії. Партії, які в своїх програмах і статутах викладають такі параметри, то це і є лівий рух. Не крайні праві, не крайні ліві до добра не доводять, і це історія показала.

– Лівоцентристи?

– Лівоцентристи повинні домінувати в політичних, громадських процесах, у розвитку держави. Тому, я вважаю, настає, як кажуть, момент істини, коли треба спасати державу Україна і суспільство. Стосовно партнерів, то, безумовно, навіть люди заангажовані якимись поглядами, але коли у них домінує патріотизм, уміння працювати з людьми і професіоналізм, то з такими ми, безумовно, співпрацювали, працюємо і будемо працювати.

– Я говорю «здоровий патріотизм», тому що нас інколи дещо інше обрамляється слово «патріотизм».

– Патріотизм – він один. Це реальний, це значить, коли людина любить свою країну, не тікає туди, де тепліше, а тут робить, це як кредо життєвве.

– Патріотизм асоціюється зі справами.

– Справами, реаліями, а не знаєте, можна навіть з трибуни говорити і бити себе в груди, що я великий патріот. Кому дають найвищі нагороди? За надзвичайно великі досягнення і, безумовно, це повинен бути великий громадянин. Давайте подивимось, де наші герої? І коли війна на Сході України, коли треба рятувати Україну, а не дуже-то їх і видно героїв.

Олександр Тарасенко Лампа ГОДНЫЙ.СОМ

– Дуже змістовна бесіда. Я Вам дякую. І, на завершення, все ж таки якою буде Україна? От, з висоти Ваших років, Вашого досвіду, якою Ви її бачите?

– Україна займе гідне місце. Це природньо, це об’єктивно. Займе гідне місце серед цивілізованих країн світу. В Європі ми станемо центральною державою, тим паче, що у нас географічний центр на території України, на одному із перевалів на Закарпатті. Ми – центр Європи, ми будемо показувати всім і всьому світові, що у нас надзвичайно красива нація, надзвичайно мудрий, працьовитий народ, але «еліта» повинна зробити свою справу – те, чого хоче народ. Ту справу, саме по забезпеченню зайняття цього високо достойного місця.

– Я Вам дякую. Шановні глядачі, це був Олександр Тарасенко, депутат Верховної Ради України І скликання. Слідкуйте за нашими соціальними групами, підписуйтесь на наш YouTube-канал. Зустрінемось!

 

 

Комментарии
Загрузка...